субота, 19 листопада 2022 р.

 Друга жінка у світі, яка отримала престижну Філдсівську нагороду з математики - українка Марина Вязовська вирішила задачу, якій понад 4 сотні років.

Жінка – випускниця нашого університету імені Тараса Шевченка, а нині мешкає й працює у швейцарській Лозанні. Їй стоячи аплодує увесь зал, а вона скромно усміхається у відповідь. Так  нагороджували нашу співвітчизницю Марину В'язовську у Гельсінкі.

За іронією долі ця церемонія мала відбутися у Петербурзі, але через агресію математичний союз відмовив Росії у її проведенні. Перед нагородженням про Марину покажуть короткометражний фільм, в якому вона постійно говорить про війну в Україні і згадує загиблу під час обстрілів у Харкові молоду математикиню, Юлію Здановську.

Марина  – лише друга жінка в історії, яка отримала найпрестижнішу Філдсівську медаль. Нагороду вручають раз на 4 роки математикам віком до 40 років. «Звичайно, це велика честь, великий привілей і, ймовірно, також відповідальність», – каже Марина.

Вона вирішила головоломку, якій понад 4 сотні років. Пакування куль у просторі - геометричну задачу, відому як гіпотезу Кеплера. Розв'язок В'язовської виявився приголомшливо простим – усього 23 сторінки порівняно з 300 сотнями, які намагалися довести до цього.

Аби зрозуміти Гіпотезу Кеплера та відкриття Марини В’язовської, можна розглянути приклад звичайних апельсинів. Вчені вже давно зрозуміли – найкращий спосіб спакувати їх у тривімірному просторі – викласти пірамідкою. Так от Марина розв'язала задачу, як оптимально розмістити такі апельсини аж у 8 вимірах і, у співпраці з іншими, – у 24.

Зараз Марина очолює кафедру теорії чисел у Швейцарському федеральному політехнологічному інституті Лозанни. А колись була звичайною студенткою і аспіранткою у Київському Національному Університеті Імені Тараса Шевченка. Маринин викладач, професор Ігор Шевчук, розповідає про своїх вихованців, які разом починали розв'язувати проблему сферичного дизайну. «Це вони втрьох починали над цим працювати. Це Марина, це Данило, а це Бондаренко», – показує професор.


субота, 28 березня 2020 р.




Дистанційне навчання дає можливість учасникам освітнього процесу підтримувати діалог на відстані. Навчання відбувається у зручному місці й у зручний час для кожного учня, стає більш індивідуалізованим, але потребує активної самостійної роботи.  Дистанційне навчання – це можливість для формування таких якостей: активність, самостійність, самовдосконалення, самоорганізація, самоконтроль, творчість тощо.
Під час дистанційного навчання активна роль учителя не зменшується, оскільки саме він має пропонувати матеріал для опанування, сервіси, що при цьому будуть використовуватись, забезпечувати контроль та зворотний зв’язок, ухвалювати рішення щодо коригування плану для покращення освітнього процесу. 
 Я не залишу  школярів один на один із підготовленим матеріалом.  В учнів будуть запитання, і бажано, щоб вони могли отримати відповіді до того, як почнуть виконувати роботи на оцінку. На запитання я відповідатиму  в чаті у Viber або  ZOOM.
Також будемо планувати зустрічі онлайн, на якій саме однокласники будуть відповідати на запитання одне одного. Тобто – консультація учнів з учнями. У таких зустрічах можу брати участь і я, але моя роль  – лише відслідкувати, щоб якесь хибне твердження чи уявлення не розповсюдилося на весь клас. Онлайн-зустрічі проходять за заздалегідь відомим розкладом.

Стрілець Лариса Іванівна - «На Урок»